СТОП НАРКОТИК

МЕТОДИ ВИХОВАННЯ ПІДЛІТКІВ У СІМ'Ї

    З-поміж різних методів виховання психо­логи і медики виділяють один найменш сприятливий - це маятникоподібне ви­ховання. За одні й ті самі вчинки дитину сьогодні карають, а завтра — хвалять. Бать­ко вимагає одного, мати — іншого. Під час маятникоподібного виховання батьки не мають твердої лінії у ставленні до дитини. Суперечності щодо вимог, які висуваються до дітей, вимагають від них щоразу вмін­ня пристосовуватися до конкретної ситу­ації або настрою дорослих, що спричиняє значні психічні переживання. 

    У одних ді­тей від цього може сформуватися невпев­неність у собі, замкненість; інші почина­ють швидко адаптуватися до цієї ситуації. Не бажаючи виконувати якісь вимоги, вони чекають, поки інший член сім'ї їх відмі­нить. Необхідно всі вимоги до дітей ста­вити з єдиних позицій, поєднуючи розу­міння можливостей і особливостей дитини з рівною, спокійною любов'ю.

    Чи знаєте ви, що... Коли обговорюються проблеми виховання дітей старшого під­літкового віку, один досить поширений недолік недостатньо звертає на себе увагу. А він таки суттєвий. Це — надмірно «на­казове» ставлення до дитини: значна кіль­кість вимог, спонукань, доган, дуже різких слів і підвищений тон.

    Обговоримо разом. Я батько і хочу поді­литися своїм досвідом, як мені вдалося подолати у собі звичку тиснути на дітей із будь-якого приводу. Можливо, прийоми, які я використовую, видадуться корисни­ми і для інших батьків.

    Прийом перший і основний. Треба пере­конати себе, що в багатьох випадках зауваження, осмикування, вимоги, взага­лі втручання просто не потрібні. Зробіть простий дослід: коли у вас «свербить язик» наказати щось дитині, не робіть цього, а спокійно, уважно подумайте: чи справ­ді вона поводиться так погано, чи її пове­дінка (бажано тут згадати і своє дитинство) природна, нормальна     дитини? Може бути так, що в дев'яти випадках із десяти ви дійдете такого висновку.

    Прийом другий. Треба добре зрозуміти, що багато повчань дорослих випливають із того, що ті підсвідомо вимагають від дітей не дитячої, а дорослої поведінки і прагнуть неможливого. Ось такий, ска­жімо, приклад. Безкінечний привід для нотацій те, що підлітки не вміють робити свої справи вчасно і взагалі абсолютно не поспішають, затягують ігри, спізнюють­ся до сніданку, обіду, вечері. Ну як тут не «завестися»? А така поведінка зовсім не свідчить про те, що дитина недисциплінована. Вона просто не знає ціну часу, не може її знати.

    Прийом третій. У кожного батька і матері, бабусі й дідуся є щось у ставленні до дити­ни, в поведінці за її присутності, що пога­но впливає на підлітка. Обов'язково спро­буйте визначити це. І, якщо визначите, користь буде не тільки в тому, що ви бу­дете намагатися зменшити це погане, ви поступово зрозумієте, що не завжди ма­єте рацію у спілкуванні з дітьми, що вам треба обережніше, виваженіше виступати в ролі наставника і повчаючого.

    І четвертий прийом: постійно привчайтеся терпіти. Виховання — це терпіння. Треба вчитися терпіти, не реагувати у тих випад­ках, коли дитина виводить вас із рівноваги, але по суті ні в чому не винна. Таких ви­падків може бути безліч. Дитина створює багато шуму, робить, з точки зору доросло­го, щось зовсім непотрібне, забруднилась ось уже в котрий раз — як тут, здавалося б, не прочитати їй нотацію? Як не заборони­ти? Але ж для дитини така поведінка при­родна і зовсім не свідчить про те, що вона виросте неохайною. Як тут себе стрима­ти? Виходячи зі свого досвіду, я б порадив винайти засоби самовідключення. Напри­клад, коли я відчуваю, що запас терпіння закінчується, намагаюся замислитися над чимось, що мене цікавить. Тільки не поду­майте, ніякого самоусунення не рекоменду­ється. Обов'язково бувають випадки, коли дитину треба зупинити, щось їй заборони­ти, на чомусь категорично настояти. Йдеть­ся лише про те, щоб звести такий тиск на дитину до необхідного мінімуму. 

Боротьба з наркоманією і токсикоманією

    Ходити в густому тумані небезпечно: ями, предмети, люди — нічого не видно. Тіль­ки необхідність змушує нас шукати шлях у повній імлі. А підліток? Любитель го­стрих відчуттів і пригод часто шукає зу­стрічі з туманом. Або створює його. Гол­кою, таблеткою, вдиханням ароматичних отруйних речовин. Наркоманія — понят­тя, яке ще нещодавно було для широких верств населення нашої країни медичним терміном або означенням, що характеризує життя антигуманного суспільства. А сьо­годні? Сьогодні ми повинні визнати, що і нас не обійшла біда, зачепила наших ді­тей. По-різному діють на організм люди­ни численні наркотичні засоби, але кін­цевий результат контактів із будь-яким із них однаковий -- психічна і фізична за­лежність, непереборне бажання ковтка забуття, пекельні болі, породжені відсут­ністю потрібного зілля. Втрата здоров'я, працездатності, випадання з соціального прошарку, напівтваринний спосіб життя, нерідко злочини, адже наркотики кошту­ють грошей, і рання смерть — останній акт трагедії наркомана і його близьких. У своє­му горі ці близькі люди, і насамперед мате­рі, починають звинувачувати кого завгод­но, забуваючи часто при цьому про те, що і на них лежить частина провини.

    Що ж робити? Як попередити біду? Поради прості, але виконувати їх не завжди легко. Йдеться про створення в сім'ї такого психо­логічного клімату для підлітка, щоб у кри­тичному віці 13—16 років він не біг у паніці зі світу дорослих. У сім'ях, де двері дому за­вжди відчинені для товаришів і подруг ді­тей, де про душу дитини піклуються більше, ніж про паркет, де батьки не шкодують часу, чаю, цукру і печива для веселої компанії в кімнаті сина або доньки, де є розумне, до­бре слово, а не безкінечні нотації, — туди біда не потрапляє. Увага і розуміння, а не постійна опіка і диктат -- ось перша по­рада. А ще потрібно зайняти дітей. Ство­рити можливості для реалізації ними сво­го «Я» в соціальних, а не антисоціальних зайняті цікавими справами, на «травку», «колеса» — жаргон­не значення різних наркотичних засобів - та інші туманні стежки, що ведуть до ту­манного життя, нема ані часу, ані бажання. І ще — інформація. Не треба її боятися. Мо­лодь має знати, чим закінчуються небез­печні ігри. Тільки тоді всі зрозуміють, що шлях назад із наркотичного туману важкий, а інколи й неможливий.

    Обговоримо ситуацію. Двері кубла «у Наташі» нам відчинили, навіть не спитав­ши: «Хто?». Мабуть, дівчата чекали на гос­тей. Хазяйка в білій прозорій сорочці, вся в «стежечках» від уколів важила порошок для виготовлення наркотику. Готовим «зіл­лям» наповнювали шприці. Все це на бруд­ному столі, обсипаному попелом від цига­рок. Серед голок і шприців валялися гроші. З усього видно, що тут готувався наркотик і розфасовувався порошок для його виго­товлення на продаж. Багатьох Наташа «по­садила на голку». Сама без наркотику жит­тя не мислила.

— Краще в тюрму, ніж лікуватися,— каже вона» - - Не хочу жити і знаю, що скоро помру.

Так, її роки вже пораховані. Вже з'явився дефект мови. Потім віднімуться ноги і...

    А нещодавно на одному базарі, на «стріл­ці» -- так називають місце, де продають «зілля»,— я побачила, як виторговували крихітний пакетик. А поруч на лавочці су­мували діти 13-15 років. Вони косо погля­дали в той самий бік, що і я, теж прислуха­ючись до розмов. Цих підлітків від тих, хто вже потрапив у наркотичну пастку, відділя­ли якихось 10 м. Бачили б їхні батьки, як близько їхні діти до того, щоб покалічити своє життя. Чи знають вони, що їхні діти від байдикування місця собі не знаходять! Чи хвилюються, коли надворі вже темно, а синів і дочок ще немає вдома?

Це важливо знати. Вдихання високоток­сичних хімічних речовин, наприклад, де­яких препаратів побутової хімії, які впли­вають на психічний стан, одержало назву токсикоманії. 

Праця підлітків у сім'ї та її організація

    Серед господарчо-побутових відносин пе­ревага надається тим, які пов'язані з веден­ням домашнього господарства. Доведено, що справедливість розподілу домашніх обов'яз­ків є досить важливою умовою успішного виховання молодших підлітків у сім'ї. Зда­валося б, залишається лише порівну поді­лити домашні обов'язки... Тут закономірно постає питання: а що ж таке виправданий розподіл домашніх обов'язків? Передусім не треба плутати поняття «рівний розподіл домашніх обов'язків» із поняттям «рівно­значний їх розподіл». Рівнозначна участь у домашніх справах передбачає не тільки однаковість справ і ролей дорослих і дітей у домашніх справах, але переважно рівно­значну їхню участь у них і дотримання всіх обов'язків. Раціональний розподіл домаш­ніх обов'язків — це такий, що сприймається як обов'язковий усіма членами сім'ї, тоб­то поняття не стільки економічне, скіль­ки психологічне. Рішення про розподіл обов'язків може бути лише результатом спільного конструктивного обговорення на сімейній раді. Для того щоб усі члени сім'ї були до нього готові, використайте два нескладних прийоми.

    Наш практикум. Насамперед підготуйте аркуші для голосування: з лівого боку по вертикалі перерахуйте існуючі у вашій сім'ї обов'язки, з правого — число працездат­них членів вашої сім'ї, а у верхній частині напишіть їх усіх (маму, тата, сина, доньку, бабусю тощо). Роздайте всім по два аркуші й попросіть на одному з них зробити по­значку, хто саме з членів вашої сім'ї пере­важно (саме переважно) виконує кожний із цих обов'язків. А на другому — хто, на їхню думку, повинен їх виконувати. Потім, незалежно один від одного, дайте відпові­ді на два запитання: а) ким і як має вико­нуватися кожний із цих обов'язків; б) ким і як вони виконуються. Тепер порівняйте ваші відповіді. Не дивуйтеся, якщо збіга­тимуться тільки деякі з них — це природ­но, адже кожний із нас уявляє свою гос­подарсько-побутову діяльність по-своєму. І ось після цього, маючи на руках такий ці­кавий матеріал, починайте серйозну роз­мову. Спочатку визначте те, що не збіглося, обговоріть це разом. Намагайтеся вироби­ти спільне рішення. Після цього зробіть те саме для всіх інших домашніх обов'яз­ків. Після обговорення бажано зафіксува­ти (краще письмово), наприклад у вигляді веселих «посадових інструкцій», обов'яз­ки як дорослих, так і дітей.

Наші поради для Вас і Вашої дитини:

1. Переконай себе, що робота, яку збира­єшся виконати, дасть змогу тобі відпо­чити, переключитися від робочих справ, а її результати принесуть радість доро­гим тобі людям.
2. Співай, навіть якщо тобі на вухо «насту­пив слон». Якщо є можливість, ввімкни радіо, магнітофон з улюбленими запи­сами.
3. Зробивши якусь частину роботи, оці­ни її, похвали себе.
4. Втому краще знімати зміною справ, фі­зичними вправами, ритмічними танцями.
5. По можливості працюй разом із кимось, таким чином все робіться швидше і не­
   помітніше.
6. Намагайся не випускати з поля зору ре­зультати праці інших. Не бійся перехва­лити близьку тобі людину, і тоді почуєш добрі слова, адресовані тобі.
7. Плануй усі справи, зокрема й домаш­ні. Плани бувають довготривалі (коли
   робити сезонне генеральне прибиран­ня тощо), щотижневі, щоденні.
8. Розроби власну пам'ятку і дотримуйся її.